Протидія булінгу
Положення щодо протидії булінгу (цькуванню) у БДМУ
Положення щодо протидіїї булінгу (цькуванню)
у вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет»
Загальні положення
1.1 Це Положення щодо протидії булінгу (цькуванню) (далі – Положення) регламентує організацію роботи щодо запобігання та протидії булінгу у Вищому державному навчальному закладі України «Буковинський державний медичний університет» (далі – Університет) та розроблене у відповідності до законодавства України, а саме: Конституції України, Закону України «Про вищу освіту», Закону України «Про освіту», Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії боулінгу (цькуванню)», наказів МОН України, Листа МОН України від 29.12.2018р. «Щодо організації роботи у закладах освіти з питань запобігання і протидії домашньому насильству та булінгу»; Листа МОН України № 1_11-881 від 29.01.2019р.«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)» та Статуту БДМУ.
1.2 Основною метою щодо протидії булінгу є психологічне, фізичне, економічне забезпечення та підвищення ефективності освітнього процесу, формування негативного ставлення до булінгу, захист психологічного здоров’я і соціального благополуччя усіх його учасників: здобувачів вищої освіти, педагогічних і науково-педагогічних працівників.
1.3 Головними завданнями є ознайомлення здобувачів вищої освіти з поняттям булінгу, його видами та проявами; навчання конструктивним формам спілкування, поведінкових реакцій; зняття деструктивних елементів у поведінці; творче вирішення конфліктних ситуацій; усвідомлення і прийняття відмінностей; розвиток адекватного рівня самооцінки й самоконтролю; формування навичок саморегуляції, внутрішніх афективних процесів та емоційної адекватності у контактах студентів з навколишнім світом; підвищення рівня самосвідомості студентів, встановлення зв’язку із власним внутрішнім «я» та один з одним; вміння вільно виражати почуття.
1.4 Робота щодо протидії булінгу базується на ряді концептуальних положень
2. Форми та ознаки булінгу
2.1 Форми булінгу:
- фізичний булінг - умисні поштовхи, удари, стусани, побої нанесення інших тілесних ушкоджень, різного виду знущання, образливі жести або дії, пошкодження особистих речей та інші дії з майном (крадіжка, грабіж, ховання особистих речей жертви), фізичні приниження та ін.
- сексуальний булінг є підвидом фізичного та означає дії сексуального характеру. Його важко розпізнати, тому що жертва сексуального булінгу панічно боїться розповісти про це дорослим, замикається у собі, постійно плаче насамоті, категорично відмовляється надавати будь-яку інформацію, може вчиняти спроби суїциду.
- психологічний булінг - насильство, пов'язане з дією на психіку, що завдає психологічного травмування шляхом словесних образ або погроз, переслідування, залякування, якими навмисно заподіюється емоційна невпевненість жертви. До цієї форми можна віднести: - вербальний булінг: образливе ім'я, з яким постійно звертаються до жертви, обзивання, поширення образливих чуток, словесне приниження, бойкот та ігнорування, залякування, використання агресивних жестів та інтонацій голосу для примушування жертви до здійснення певних дій, систематичні кепкування з будь-якого приводу;
- кібербулінг - новітній спосіб знущання з використанням електронних засобів комунікації, який включає: приниження та цькування за допомогою мобільних телефонів, гаджетів, Інтернету.
2.2 Типовими ознаками булінгу (цькування) є:
- систематичність (повторюваність) діяння;
- наявність сторін – кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності);
- дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної та/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, та/або спричинення соціальної ізоляції потерпілого.
3.Основні напрямки та види роботи направлені на протидію булінгу в Університеті:
3.1 Цькування студентів з боку однолітків, так званий булінг, істотно збільшує ризик суїциду серед молоді; призводить до ескалації агресії і насильства в колективі, зниження успішності, емоційних і невротичних проблем.
3.2 Профілактика булінгу передбачає роботу за наступними напрямками:
- ознайомлення професорсько-викладацького складу з особливостями поширення масових негативних явищ серед здобувачів вищої освіти та загальноприйнятими у світі поняттями «булінг», «третирування», «цькування» з огляду на розуміння проблеми насильства над дітьми та його видами (висвітлення матеріалів на засіданнях кафедри, кураторських годинах);
- просвітницька робота фахівців МПЦ БДМУ серед молоді щодо попередження насильства з використанням основних форм просвітницької роботи, а саме: лекційної роботи, міні-лекцій, круглих столів, бесід, диспутів, годин відкритих думок, усних журналів, кінолекторіїв, організації конкурсів, фестивалів, акцій, створення клубів із правових знань, організації на базі навчального закладу консультативних пунктів, де всі учасники освітнього процесу можуть отримати консультації практичного психолога;
- формування правосвідомості і правової поведінки студентів, відповідальності за своє життя, розвиток активності, самостійності, творчості здобувачів вищої освіти, створення умов для самореалізації особистості; - формування у викладачів та батьків навичок ідентифікації насильства як у своїй поведінці, так і в поведінці дітей з метою формування умінь виокремлювати існуючу проблему;
- створення в Університеті умов недопущення булінгу та відповідного середовища в освітній установі для профілактики та боротьби з негативними соціально-педагогічними наслідками цього явища;
- зміцнення захисних сил особистості та організму в протистоянні цькуванню як для умовно здорових студентів, так і для тих, які вже мають соматичну або психічну патологію;
- проведення бесід зі здобувачами вищої освіти з метою профілактики булінгу, виступи провідних спеціалістів у системі профілактичної роботи щодо подолання різноманітних форм агресивної поведінки серед підлітків.
3.3 Основними видами роботи щодо протидії булінгу є:
• діагностика - соціальне і психологічне вивчення здобувачів вищої освіти, викладачів і співробітників, груп і колективів, моніторинг соціальних процесів та психічного розвитку окремих студентів, визначення причин, що ускладнюють особистісний розвиток, навчання та взаємини в колективі;
• корекція - здійснення психолого-педагогічних заходів з метою усунення відхилень у психічному та особистісному розвиткові і поведінці, подолання різних форм девіантної поведінки (у разі недостатності психопрофілактичної роботи та за умови необхідності, своєчасності та ефективності застосування методів психокорекції та загальної психотерапії).
• реабілітація - надання психолого-педагогічної і соціальної допомоги студентам, які перебувають у кризовій життєвій ситуації, з метою адаптації їх до умов навчання та соціального середовища;
• профілактика - своєчасне попередження відхилень у психічному та особистісному розвиткові, міжособистісних стосунках, запобігання конфліктним ситуаціям в освітньому процесі, попередження наркоманії, алкоголізму, суїцидів, расової і соціальної нетерпимості, аморальному способу життя та ін.;
• психологічна просвіта - підвищення психологічної культури всіх учасників освітнього процесу - здобувачів вищої освіти, викладачів, співробітників.
3.4 Використання методу кейс-стаді при викладанні дисциплін психологічного профілю в цілях антибулінгової роботи.
4. Процедура подання (з дотриманням конфіденційності) заяви про випадки булінгу (цькування)
4.1 Усі здобувачі освіти, науково-педагогічні працівники БДМУ, батьки та інші учасники освітнього процесу повинні обов’язково повідомити ректора БДМУ про випадки булінгу (цькування), учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які отримали достовірну інформацію від інших осіб.
4.2 Науково-педагогічний працівник, куратор академічної групи або інший працівник Університету, який став свідком булінгу або отримав повідомлення про факт булінгу від здобувача освіти, який був свідком або учасником булінгу, зобов’язаний повідомити ректора БДМУ про цей факт.
4.3 На ім’я ректора БДМУ пишеться заява (конфіденційність гарантується) про випадок боулінгу (цькування) відповідно до Закону України «Про звернення громадян».
4.4 Ректор БДМУ розглядає, у строки визначені законодавством України, заяви про випадки булінгу (цькування) здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вживає відповідних заходів реагування.
4.5 До складу такої комісії з розгляду входять науково-педагогічні працівники, юрисконсульт БДМУ, психолог) батьки постраждалого та булерів, директор коледжу БДМУ/декан факультету та інші зацікавлені особи.
4.6 Рішення комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів комісії.
4.7 Якщо випадок цькування був єдиноразовим, питання з налагодження мікроклімату в студентському середовищі та розв’язання конфлікту вирішується у межах закладу освіти учасниками освітнього процесу.
4.8 У разі якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів Національної поліції України. Але за будь-якого рішення комісії адміністрація БДМУ забезпечує психологічну підтримку усім учасникам випадку.
4.9 Студент, за необхідності, може звернутись на гарячу лінію ГО «Ла Страда - Україна» з протидії насильству в сім’ї або із захисту прав дітей; до соціальної служби з питань сім’ї, дітей та молоді; Національної поліції України; Центру надання безоплатної правової допомоги. Після отримання звернення студента, відповідна особа або орган інформує ректора БДМУ у письмовій формі про випадок булінгу. Ректор БДМУ повинен розглянути таке звернення та з’ясувати всі обставини булінгу.
4.10 Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не одноразовий конфлікт, то Ректор БДМУ повідомляє уповноважені підрозділи органів Національної поліції України та Службу у справах дітей (якщо здобувач освіти не досяг 18-річного віку).
4.11 Особи, які за результатами розслідування є причетними до булінгу, несуть відповідальність відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Положення про попердження і боротьбу з дискримінацією та сексуальними домаганнями у БДМУ
ПоложДомагання.pdfРекомендації для кураторів щодо протидії булінгу
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДЛЯ КУРАТОРІВ БДМУ
ЩО ТАКЕ БУЛІНГ?
Булінг (від анг. to bull – переслідувати) – небажана агресивна поведінка дітей шкільного віку, яка призводить до цькування дитини іншою дитиною або групою дітей з метою приниження, залякування та демонстрації сили.
КОГО БУЛЯТЬ?
У групі ризику може опинитися будь-яка дитина, яка відчуває, що занадто вирізняється із загального кола своїх однолітків. Підґрунтям для глузувань може стати руде волосся, ластовиння, занадто високий або занадто низький зріст, вага, особлива форма голови, носа, очей, рота, національність, фізичні обмеження. Успіхи у навчанні, матеріальні можливості родини або навіть особливості характеру теж можуть стати основою для булінгу. Крім того, жертвою булінгу може стати також той, кому складно спілкуватися з однолітками, хто поводиться відлюдкувато чи, навпаки, провокативно.
ДЕ БУЛЯТЬ?
Як правило булінг відбувається у навчальному просторі та в соціальних мережах.
ЧИМ НЕ Є БУЛІНГ?
Булінг – не жарт. Коли жартують, смішно всім, а жертва булінгу – страждає, їй боляче, образливо, страшно, сумно. Частіше за все підлітки, що цькують однолітків, вважають, що це смішно і в цьому немає великої проблеми чи трагедії, а також, що дорослі не будуть звертати на це увагу.
Булінг – не конфлікт, не сварка, не бійка. Конфлікти, сварки – нормальна частина соціальної взаємодії, хоча й може набувати неприйнятних форм, наприклад – із застосуванням фізичної сили. Проте перелічені явища є ситуативними, натомість булінг – це процес, який триває в часі. Крім того, це публічний вчинок, у ньому завжди бере участь група – хоча б у ролі спостерігачів, яких прагне залякати або привернути до себе булер.
КОЛИ ТРЕБА ЗАПІДОЗРИТИ, ЩО МАЄ МІСЦЕ БУЛІНГ?
1. Образливі та принизливі відео і текстові матеріали в соціальних мережах (кібербулінг).
2. Порвані, забруднені підручники та зошити.
3. Брудний та розірваний одяг.
4. Одяг, забруднений крейдою.
5. Жувальна гумка у волоссі.
6. Поламані особисті речі, наприклад, окуляри.
7. Сміття в рюкзаку, кишенях, на (в) парті.
8. Ознаки фізичних знущань.
9. Ознаки психологічного тиску (сльози, наляканий вигляд, напруженість та тривожність).
Буває, що зовнішніх проявів булінгу немає або вони неоднозначні. В таких випадках треба звертати увагу на вторинні, опосередковані ознаки того, що відбувається цькування. Наявність таких ознак мала б викликати настороженість з боку педагога, підвищену увагу до ситуації.
КОЛИ МОЖНА ЗАПІДОЗРИТИ, ЩО МАЄ МІСЦЕ БУЛІНГ?
1. У підлітка мало або взагалі немає друзів, з якими він/вона проводить час.
2. Під час занять та на перервах він/вона не приєднується до одногрупників, тримається осторонь, сидить один/одна.
3. Отримавши завдання для виконання в парах або міні-групах, одногрупники не обирають у партнери його/її.
4. Підліток без очевидної причини пропускає заняття та позаурочні заходи.
5. Підліток втрачає інтерес до навчання або раптом починає погано вчитися.
6. Підліток поводиться пасивно на заняттях, особливо болісно реагуючи на необхідність виходити до дошки, відповідати усно перед одногрупниками.
7. Підліток часто просить про звільнення від занять з неочевидних причин фізичного характеру (скаржиться на погане самопочуття, слабкість, нудоту, незрозумілий біль).
ЧОГО НЕ ПОВИНЕН РОБИТИ КУРАТОР,
ВИЯВИВШИ (ЧИ ЗАПІДОЗРИВШИ) БУЛІНГ:
· Стояти осторонь, ігнорувати проблему. Чекати і сподіватися, що проблема вирішиться сама собою – марно. Нічого не вирішиться, стане тільки гірше. Якщо ви бачите, що підлітка ображають інші підлітки (а батьки цих підлітків і поготів!), обов’язково втручайтеся. Це саме той випадок, коли краще зробити хоч щось, ніж нічого не робити.
· Не цікавитися життям своїх підопічних. Так, головну роль у вихованні відіграють батьки, але студенти не просто проводять багато часу в навчальному закладі, а часто ще й знаходяться далеко від домівки. Необхідно з самого початку вибудовувати довірливі стосунки у групі, студенти мають знати, що можуть вам довіряти, що ви не промовчите та захистите їх.
· Забувати про правила навчального закладу та законодавство. Поведінка учасників навчального процесу, їхні права та обов’язки регламентуються відповідними нормативними документами.
· Налаштовувати підлітка на терплячість та ігнорування. «Не звертай уваги» – погана тактика. Відсутність реакції з боку жертви булінгу не зупиніть булера. Навпаки, агресор побачить, що реакції немає, а отже можна і далі робити, що заманеться.
· Замовчувати справу. Звісно, нікому не хочеться, щоби його група чи навчальний заклад «прославилися» через булінг. Але, приховавши такі факти, ви ризикуєте ще більше – якщо ситуація погіршиться, про неї все одно рано чи пізно дізнаються, тільки наслідки будуть набагато неприємнішими. Отже: говоріть із булерами, викликайте їхніх батьків, повідомте адміністрації, зверніться до психолога (МПЦ БДМУ), а якщо потрібно – і до вищих інстанцій та правоохоронних органів.
· Вживати слова-«ярлики»: «жертва», «агресор», оскільки це призводить до стигматизації.
· Вимагати публічних вибачень, оскільки це може загострити ситуацію.
· Вважати, що одна виховна бесіда вирішить проблему. Ні, одна бесіда з булером та жертвою нічого не вирішує. Булінг – невипадкове явище, він пов’язаний з якостями особистості кривдника, який прагне встановити свою владу над іншими. Така людина робить все доволі виважено та холоднокровно, а отже і заходи щодо неї мають бути іншими. Саме тому такі випадки вимагають системних рішень на рівні адміністрації.
· Вважати себе погланим педагогом. Коли у групі трапляються випадки булінгу, дехто з педагогів починає звинувачувати у цьому себе: «Якщо в мене це сталося, то я погано виховую підлітків» або «Якщо я не помітив/ла, що відбувається у групі, то я не впоралась зі своїми обов’язками». Насправді булінг може трапитися у будь-якій групі та у будь-якого викладача. Ви в цьому не винні. І боротися з цим явищем сам на сам не повинні. Тільки системні та злагоджені дії допоможуть викорінити це явище.
ЩО ПОВИНЕН РОБИТИ КУРАТОР,
ВИЯВИВШИ (ЧИ ЗАПІДОЗРИВШИ) БУЛІНГ:
· Негайно втрутитись та зупинити насильство – булінг не можна ігнорувати.
· Повідомити адміністрацію про те, що відбувається.
· Спільно з адміністрацією повідомити батьків.
· Дати підліткам зрозуміти, що ви поруч і готові вислухати та допомогти.
· Зберігати спокій та поводитись делікатно, не примушуючи підлітків публічно говорити на важкі для них теми. Краще вести розмову наодинці, або в малих групах.
· Пояснювати, які саме дії є насильством і чому їх необхідно припинити.
· Допомагати підліткам зрозуміти, що таке булінг і як протистояти йому безпечно.
· Показувати приклад ставлення до інших із добротою та повагою.
Куди звертатись
