Адаптація до нової ролі: як зменшити стрес і підвищити ефективність? Зміна способу життя – тепер ти зайнятий!

Початок самостійної трудової діяльності або й просто зміна роботи – це достатньо серйозний стрес для будь-якої людини. Руйнується усталений часовий графік, доводиться змінювати звички, зростає ступінь відповідальності.

Рівень стресу у цей період закономірно є високим, проте його можна суттєво знизити. По-перше, слід чітко розставити пріоритети. Якщо робота і кар’єра – важливі для тебе речі, не треба ставитись до них як до перешкоди дозвіллю й особистому життю. Ти досягнув того, чого прагнув і перед тобою широкий шлях до професійного, кар’єрного й фінансового зростання.

По-друге, свідомий підхід, основи тайм-менеджменту та здоровий глузд допоможуть зробити твоє життя збалансованим, залишити в ньому достатньо місця і для відпочинку, і для хобі, і для спілкування з дорогими тобі людьми.

По-третє, будь-які зміни відбуваються м’якше, якщо до них готуватись. Вивчи свій робочий графік, проаналізуй, які з твоїх звичних занять йому суперечать, знайди способи їх перенести в часі або замінити. Підрахуй, скільки часу залишається в тебе на відпочинок, спілкування з друзями, додаткові курси, навчання, захоплення. Сплануй цей час так само, як і робочий.

Не концентруйся на тому, щоб зламати старі звички. Краще займись формуванням нових, які допоможуть тобі налагодити своє життя (можливо, слід раніше вставати, можливо – відмовитись від якихось неважливих занять, що призводять до марних часових витрат).

У жодному разі не жертвуй сном, повноцінним активним відпочинком, не порушуй режиму харчування, обов’язково відвідуй лікаря. Погане здоров’я здатне зруйнувати найуспішнішу кар’єру, тому вчись дбати про себе самостійно, відповідально стався до свого організму.

Не поспішай нарікати, дай собі час пристосуватись до нових умов. Жодні зміни не відбуваються раптово, кожному з нас потрібен час на адаптацію. Прояви творчість і гнучкість – успіх тобі гарантовано!

Специфіка професійних обов’язків, профілактика емоційного вигорання

Емоційне вигорання – це стан емоційного, психічного, і фізичного виснаження в результаті стресу на робочому місці.

В наш час істотно розширилася не тільки кількість симптомів, але й збільшився перелік професій, представники яких схильні до небезпеки професійного вигорання. У залежності від того, до якого типу належить обрана тобою професія, ризик може бути високим або низьким. Найвищим ризик вигоріти у працівників, задіяних у професіях типу «людина-людина», підвищує його також напруженість роботи, ризик, присутній на робочому місці, монотонність виконуваних завдань, нестабільний графік, особливо нічна робота, загальна стресовість професії. Доведено, що «жертвами» вигорання можуть стати не тільки фахівці «допомагаючих» професій (медичні працівники, вчителі, консультанти), але також і представники бізнесу (торгові агенти, ріелтери, рекрутери, менеджери).

Емоційне вигорання являє собою процес, що розвивається в часі. Він починається із сильного й тривалого стресу на роботі, у тому випадку, коли вимоги до людини (внутрішні та зовнішні) постійно перевищують наявні в неї ресурси (внутрішні та зовнішні), що призводить до порушення стану психофізіологічної рівноваги.

Емоційне вигорання – це вироблений особистістю механізм психологічного захисту у формі повного або часткового виключення емоцій у відповідь на певні психотравмуючі дії, набутий стереотип емоційної, частіше за все професійної поведінки.

Найпростіший спосіб відрізнити емоційне вигорання від утоми в режимі самодіагностики – добре відпочити. Якщо стан покращується після відпочинку, імовірно, йдеться про перевтому. Якщо ж все залишається, як було, можна припустити, що ти став жертвою синдрому емоційного вигорання.

Його характерні ознаки (симптоми) можна умовно поділити на три групи: психофізичні, соціально-психологічні і поведінкові.

Психофізичні симптоми:

· почуття постійної втоми не тільки ввечорі, але й зранку, відразу ж після сну;

· відчуття емоційного і фізичного виснаження;

· зниження сприйнятливості і реактивності на зміни зовнішнього середовища (відсутність реакції цікавості та страху);

· загальна астенізація (слабкість, зниження активності і енергії);

· часті безпричинні головні болі, постійні розлади шлунково-кишкового тракту;

· різка втрата чи різке збільшення ваги;

· повне чи часткове безсоння (швидке засинання і відсутність сну раннім ранком, починаючи з 4 год., або ж навпаки, нездатність заснути до 2-3 год. ночі і «важке» пробудження вранці, коли потрібно вставати на роботу);

· постійний загальмований, сонливий стан і бажання спати протягом усього дня;

· задишка або порушення дихання під час фізичного чи емоційного навантаження;

· помітне зниження зовнішньої і внутрішньої сенсорної чутливості: погіршення зору, слуху, нюху і дотику, втрата внутрішніх, тілесних відчуттів.

Соціально-психологічні симптоми:

· байдужість, нудьга, пасивність і депресія (знижений емоційний тонус, почуття пригніченості);

· підвищена дратівливість на незначні, дрібні події – часті нервові «зриви» (вибухи невмотивованого гніву чи відмова від спілкування, «відхід у себе»);

· постійне переживання негативних емоцій, для яких у зовнішній ситуації причин немає (почуття провини, невпевненості, образи, підозри, сорому);

· почуття неусвідомленого занепокоєння і підвищеної тривожності (відчуття, що «щось не так, як треба»);

· почуття гіпервідповідальності і постійний страх, що щось «не вийде» чи з чимось не вдасться впоратися;

· загальна негативна установка на життєві і професійні перспективи (типу «Як не намагайтеся, все одно нічого не вийде»).

Поведінкові симптоми:

· відчуття, що робота стає все важчою і важчою, а виконувати її – все складніше і складніше;

· співробітник помітно змінює свій робочий режим дня (рано приходить на роботу і пізно йде або, навпаки, пізно приходить на роботу і рано йде);

· незалежно від об’єктивної необхідності, працівник постійно бере роботу додому, але вдома її не робить;

· керівник відмовляється від прийняття рішень, формулюючи різні причини для пояснень собі й іншим;

· відчуття, що все марно, зневіра, зниження ентузіазму стосовно роботи, байдужість до результатів;

· невиконання важливих, пріоритетних завдань і «застрягання» на дрібних деталях, витрата більшої частини робочого часу на погано усвідомлюване чи неусвідомлюване виконання автоматичних і елементарних дій;

· дистанціювання від співробітників і клієнтів, підвищення неадекватної критичності;

· зловживання алкоголем, різке зростання викурених за день цигарок, вживання наркотиків.

Якщо ти помітив у себе хоча б кілька симптомів емоційного вигорання, варто звернутись по допомогу до фахового психолога. Проте самотужки можна багато зробити для попередження виникнення симптому емоційного вигорання, дотримуючись простих правил. Отже, необхідно:

- Сформулювати і прописати на папері власні особисті цілі (відмінні від професійних ) - і досягати їх. Пам'ятай, робота - це засіб, а не мета.

- Спілкуватися поза роботою. Знайти хобі, яке може об'єднати тебе з друзями, родиною.

- Займатися спортом.

- Ходити у відпустку і відпочивати на вихідних.

- Правильно планувати робочий час і не брати роботу додому.

- Приймати на себе відповідальність за свій гарний настрій.

- Спробувати поставитися до роботи, як до гри.

Тим, хто вже помітив тривожні маячки, що заважають нормально жити, працювати і спілкуватися з людьми, психотерапевт рекомендує:

Крім того, експерти радять частіше бувати на природі, адже гори, водойми і ліси сприяють розслабленню і відновленню життєвих сил. Допоможуть також поїздки на город чи присадибну ділянку - люди, які часто працюють на землі, теж менше схильні до вигорання.

Головне - розвантажуватися. Вигорання є проблемою серйозною, але вирішуваною. Просто треба мати бажання його позбутися або не допустити.